"5 вопросов автору". миль

афиша в киеве, афиша киев сегодня, выставки в киеве, выходные в киеве, куда пойти, интересное киев, интересный киев, интернет издание, интернет- газета, киев афиша сегодня, киев куда пойти, киев куда пойти на выходных, киев куда сходить, креатив киев, куда можно пойти, куда можно пойти в киеве, куда пойти в выходные, куда пойти в киев, куда пойти в киеве, искусство киев, искусство в киеве, куда пойти в киеве сегодня, куда пойти киев, куда пойти на выходные, куда пойти на выходные киев, куда пойти на выходных, куда пойти с девушкой, куда пойти сегодня, куда сегодня пойти, куда сходить в киеве, киев мероприятия, новости, события киев, городское искусство, городское издание, интернет издание киев, интернет журнал киев, афиша киев, киевская афиша, новости Украины, новости Киева, последние новости дня, что сегодня делать, новости киев сегодня, новости киев,

 

↑ наверх

"5 вопросов автору". миль

Олеся Skazkinet - 04.02.2016 17:03 - Читаем

Сегодня у нас в гостях юная поэтесса – Виолетта, творческий псевдоним – міль (мы не ошиблись, именно с маленькой буквы). Виолетте – двадцать лет, учится в городе Вижница, в колледже прикладного искусства, где получает профессию ювелира.

1. Чего ты боишься больше всего?

Найбільше мене лякає перспектива не зробити всього, що планую. Просто одного разу зависнути і не розвиватись, не творити далі. І це мій найбільший страх.

2. Что такое любовь? 

Як на мене, то любов, це певне відчуття часопростору. Коли в якийсь момент все перевертається і більше відчуваєш . Це і ніжність від поглядів, дотиків, яку відчуваєш не обов’язково до людини, а й до простору. Це дивне відчуття, яке приносить  вітер, коли починаєш водночас відчувати все навколо. Світло, кольори, і тішишся, радієш, любиш.

3. Как ты представляешь себе Бога? 

Я взагалі не віруюча людина, але якщо Бог – це щось незрозуміле,  то для мене бог – це те, що навколо. Тобто, ця сила, яка спонукає дерева рости, щозими засинаючи. Потужна енергія, яка спричиняє дощі і грози, урагани і цунамі.

4. Какие книги на тебя повлияли, какие ты советуешь к прочтению, а от каких, на твой взгляд, нужно воздержаться? 

На  мене дуже сильно вплинули «Диявол ховається в сирі», «Перверзія до Ади Цитрини» Юрія Андруховича, «непрОсті» Тараса Прохаська, «Ворошиловград» Сергія Жадана, «Протоколи рибного дня» Лії Шеви, та практично всі твори Тетяни Малярчук

А утриматись варто від белетристики та творів які «затягують» стрімким розвитком сюжету, а не змістом.

5. Можешь ли ты рассказать свой самый интересный сон? 

Сни – це щось дуже інтимне, як на мене.

таких як ми
у цьому грудні застряглих - сотні таких як ми у цьому серцевому.
таких які ні на що не годні,
але згодні
на все.

бо сніг западає за комір як сміх,
як страх,
як тіло своє відчути в холодних руках
і ледве не з'їхати з глузду від того жалю,
що стільки навколо тепла,
але просто "люблю" і сказати нікому.
що стільки по двоє, а нас із тобою викинули
що стільки по двоє і нам лиш немає пари

бо всі вони тварі, я згідна, але болить
порожнеча натягнеться лунко як барабан
буде гупати в серце в середину навіть шрам
залишить між носом і підборіддям.

посміхаюсь назустріч лише літнім,
загубленим в цьому нулі,
що хрустить під ногами неначе чиїсь кості.
і пишу на стіні величезниии буквами ДОСИТЬ
бо мовчання не бісить а ниє і ниє і ми

не знайшли свого дому але дуже сильно просимо.
порятунку в зими.

Я тебе люблю а тебе дуже, ну -

місто яке засинає на "три", як в мафії

я тебе зовсім ніколи не дожену,

ти залишаєшся шерстю у діафрагмі,

чи запитати кота, як же вміти щоб зовсім?

всюди зима, а я досі викашлюю осінь,

 

вже би пора, той клубок надто довго виношую,

дай мені сили на білу сторінку випрошую

в когось годину чи дві щоб почути голос

бо голові - мій шепоче занадто голосно

 

бо в голові тільки кадри, заплющую очі

гарна доріжка між гір від ночі до ночі

ніжно торкається ніг, торкається снігу

гарна доріжка донизу і догори

 

промерзни наскрізь у мені і зміцни мою кригу

місто, яке засинає на

раз.. два..

три.

слово перетікає у слово

слово із словом програли в лови

гроші і одяг, і душі картонні

голо стоять на нічному пероні

 

слово до слова говорить знаками

ось тобі, жінко, кома і крапка

і несміливим, маленьким дефісом

хоче торкнутись та надто вже різні

 

частини мови до карти світу прибиті цвяшками алфавіту порізані стовбур і корінь, закінчення

 

скажи, а який мені префікс би личив,

яка в мені буква здається зайвою?

 

ми обіймаємось

і засинаємо.

я спіймаю тебе, надто голосно, ти з тих

розтуляєш до мене усміх, смієшся на всі

між листочків тернових і яблука і горіх

ніби кошик на спаса.

мов губи у молоці

 

осипається ніч з повік, я трушу головою

місяць серпу і молоту голосно стукає в скроні

подивись які гарні зорі мені на долоні

падали.

я загадала не здатись слабою

 

розділ восьмий. політ нормальний, пілот відсутній

якщо я не права - нехай повідомлять потім

треба випити, якось гірко мені. в роті

треба випити, поки термометри ще ртутні

 

треба звикнути що не зникнути . цей знак..

хтось помітить, хтось здасть нас, не встигнемо і злякатись

заспівай мені, скинь мені жменьку землі так

щоби я не могла більше встати.

 

кажуть, що ніч прозорішає, на дні

наші з тобою руки у передлітті

навіть якщо дзвонитимеш не мені

рани мої відкриті

 

очі мої заплющені, я крізь них

наче вві сні проводжаю тебе в дорогу

шлях починається, тільки рукою махни

й швидко зникай за рогом

 

річка водою обхоплює пальці, зап*ястки

рибка пливе, оминаючи за течією

гостре каміння, тільки ніколи-ніколи-ніколи_нізащо 

не знайом мене з нею.

не буде війни

не буде

не буде війни

бо будда. тримає в правиці солод

а в лівій руці хміль

бо холод породжує холод

жорстокість породжує біль

а ми збережемо спокій як гілку святого сну.

бійці несвоїх територій. отот проклянуть весну.

Крига скресне

я воскресну

буде перший день весни.

Щось живе у межах серця.

Спи зі мною.

Не засни,

буде ж травень квітень березень

будеш гнутись долі вересом.

 

Далі

щастя-риби-нерест

крига ж скресла.

 

Так, без сумніву

страх все терся

нам об ноги наче кіт.

 

Крига кресне кресне

кресне

отже плине далі лід,

підминаючи під себе

очі зляканих рибин.

 

Це нічого

батько риба

врешті згине,

потім син.

 

Доживе до свого нересту,

березневої снаги.

 

Дочекається перетерпиться.

Спи зі мною

до весни.

Виолетту можно читать здесь - http://vk.com/moliaka_pysaka

 

Еще новости

"5 вопросов автору". Федор Рудый

Олеся Skazkinet - 20.02.2015 12:02
Читаем
Сегодня у нас в гостях – поэт из Броваров – Федор Рудый. Федор – студент факультета дизайна НАУ. В творчестве он не ограничивается только поэзией, а...

Фестиваль документального кино по правам человека Docudays UA 2015: изучать пропаганду

Мария Назаренко - 19.03.2015 16:03
Смотрим
С 20 до 27 марта ХІІ Международный фестиваль документального кино о правах человека Docudays UA приглашает посмотреть фильмы, собранные с лучших м...

Неизвестное кино: "Четыре льва"

Дарья Жаковская - 12.11.2014 21:11
Смотрим
  Когда смотреть: в пятницу, после джума-намаза; Кому смотреть: образчикам толерантности и обладателям здорового чувства юмора; Почему смотреть...

Альбом под микроскопом: Robbie Williams – Under the Radar. Vol. 1

Александр Дедков - 22.12.2014 14:12
Слушаем
   Странные чувства испытал ваш музыкальный обозреватель, когда ему довелось прослушать этот альбом. Второй раз за месяц звездные музыканты устрои...

Видим: