Рublic art у Києві : поручень з теплом

афиша в киеве, афиша киев сегодня, выставки в киеве, выходные в киеве, куда пойти, интересное киев, интересный киев, интернет издание, интернет- газета, киев афиша сегодня, киев куда пойти, киев куда пойти на выходных, киев куда сходить, креатив киев, куда можно пойти, куда можно пойти в киеве, куда пойти в выходные, куда пойти в киев, куда пойти в киеве, искусство киев, искусство в киеве, куда пойти в киеве сегодня, куда пойти киев, куда пойти на выходные, куда пойти на выходные киев, куда пойти на выходных, куда пойти с девушкой, куда пойти сегодня, куда сегодня пойти, куда сходить в киеве, киев мероприятия, новости, события киев, городское искусство, городское издание, интернет издание киев, интернет журнал киев, афиша киев, киевская афиша, новости Украины, новости Киева, последние новости дня, что сегодня делать, новости киев сегодня, новости киев,

 

↑ наверх

Рublic art у Києві : поручень з теплом

Ірина Колодійчик - 26.06.2015 20:54 - Внимаем

Поручень, що допомагає підніматись вгору із написаними на ньому віршами та підігрівом - такий мистецький жест перформерки Ельжбєти Яблонської для мешканців  Києва

У грудні 2012-го у столиці України перебувала відома польська сучасна перформерка Ельжбєта Яблонська. Морозного зимового дня вона піднімалась східцями вулицею Івана Франка дорогою до Київської національної академії мистецтв, де проводила двотижневі майстер-класи для студентів  під назвою «Порушення». Тоді  їй прийшла в голову думка про те, що старий металевий поручень, за який вона трималась, треба замінити на новий і такий, який грітиме руки перехожих і нестиме їм певну інформацію.

Для Ельжбєти це була перша поїздка до Києва, коли вона вперше зіткнулась із його міським простором  і природнім ландшафтом. Київ, як і інші європейські столиці такі як Прага, Лісабон чи Рим мають горбистий міський ландшафт. Рельєфність добре відчувається ще тоді, коли здійснюєш тривалу прогулянку пішки, бо доводиться самотужки долати всі підйоми та спуски. Тоді, коли Ельжбєта  піднімалась вулицею Івана Франка, однією з центральних вулиць столиці, на Ярославів вал, де знаходяться посольства Польщі, Словаччини, Канади та інших країн відчула як важко звичайному мешканцю рухатись горбистим київським ландшафтом, спираючись лише на розхитані старезні металеві поручні, які взимку ще й покриваються льодом. «Що про це думають мешканці цієї вулиці?» - допитувалась вона в оточуючих, як типовий мешканець Європи, який впевнений, що громадська активність і проявлена ініціатива своїми діями здатна змінити простір довкола.

Ельжбєта Яблонська – авторка декількох гучних перформансів та мистецьких акцій. У декількох своїх перформансах вона піддає сумніву традиційний статус жінки у суспільстві і заграє із стереотипним поняттям жіночності. У перформансі «Через шлунок - до серця», реалізованому у 2003 році у Sculpture Center у Нью Йорку, Яблонська в присутності відвідувачів галереї готувала вишукані страви, потім пригощала їх. На кожній страві розміщувала інформацію про витрачений час на її приготування, калорійність і інформацію про фізичні дії, які треба зробити, щоб спалити присутні у ній калорії. Таке діяння підкреслювало те, що попри накидування традиційним суспільством жінці ролі кухарки і домогосподині, попкультура вимагає від неї ж стрункої фізичної форми і бездоганного зовнішнього вигляду. Проекту «Супермама», зокрема мистецька акція «Домашні ігри» Яблонська реалізовувала у національній галереї «Захента» у Варшаві.  «Домашні ігри» - серія фотографій, на яких перформерка позувала у костюмі Супермена зі своїм сином на колінах в інтер’єрі своєї кухні із долученими до фото написами «Прання», «Готування», «Миття посуду». Диктат попкультури змінив стать, а заразом характер дій, які викликають схвалення і апробацію.  Сучасна «супермама», згідно сучасних суспільних норм, повинна поєднувати професійну реалізацію із обов’язками виховання дитини, черпаючи з цього ж сатисфакцію. У цій мистецькій роботі Яблонська також апелює до традиційного образу Матері-польки, а також через композицію на фотографіях - до релігійного іконографічного образу «Богоматері з дитям на руках». Серія мистецьких дій під назвою «Допомагання» стосуються таких людських рис як відкритість та вміння допомагати. У мистецькій акції «Веселих свят» (2005) авторка розмістила у галереї торбинки, у які відвідувачі повинні були покласти подарунки для дітей із дитячих будинків. У акції «День жінки» безхатьки і безробітні чоловіки робили паперові тюльпани-орігамі і дарували їх перехожим жінкам на вулицях Кракова.

фото Марчина Войчеховського

У розмовах Ельжбєти Яблонської із Анною Лазар, відомим в Україні польським культуртрегером, яка на той час була заступницею директора Польського інституту  у Києві та деякими українськими митцями і мешканцями української столиці з’явилась концепція створити новий поручень на вулиці Івана Франка. Суть  концепції  нового поручня у тому, що він повинен бути теплим взимку, щоб людина піднімаючись сходами вгору відчувала теплу опору під руками. Ідея про те, що він має також одночасно бути носієм певної текстової інформації виникла у Ельжбєти під час спілкування із молодими київськими поетами – Лесем Белеєм та Дзвінкою Матіяш. Власне, тому на поручні розміщені  вірші саме цих авторів, вигравірувані з допомогою лазерної техніки.

Анна Лазар, ідейна натхненниця проекту, культуролог та дипломат вважає, що у час кризи культура не повинна відходити на дальній план. «Завжди легше аргументувати, що у Києві є  важливіші речі, аніж такий поручень, - каже Анна. - У часи Майдану багато митців творили лише його документацію – фото, портрети. Інтенсивність міжлюдського контакту в такі часи – величезна, мистецькі вияви тоді діють слабше ніж сама реальність, проте події Майдану – це є теж квінтесенція культури. Звичайно, завжди є щось важливіше, аніж відремонтувати сходи чи піднести папірець на вулиці. Проте, саме культура є тією ланкою, яка єднає суспільство. «Поручень»  покликаний інтегрувати різні середовища, бо в процес його створення залучено багато людей: ті які його виготовляють, проектують, шукають фінансів, підтримують і врешті-решт ті, які будуть за нього триматись».

Старий і новий поручні один навпроти одного

Хоч, сам об’єкт нового поручня має утилітарну функцію, але він же має підігріватись, до нього повинна бути підключена лінія електропередачі та лічильник, що є безперечним новаторством для міського простору Києва. Звичайно, у теперішній час кризових економічних процесів в Україні до появи такого об’єкту можуть виникнути заперечення, що це надто дорого і непотрібно за існуючої ситуації в Україні. Проте, система обігріву, яку вигадав архітектор проекту Іван Мельничук є енергозберігаючою і витрати на обігрів не повинні бути більшими, ніж у випадку великого вуличного ліхтаря.

Прикметно те, що від самого початку задуму авторів об’єкту процес його встановлення мало бути узгоджене з до відповідними діючими законами містобудування Києва. Власна, ця сфера українського законодавства не готова до ініціатив зі сфери «public art», тобто втручання митця у публічний міський простір. Тож, здобування дозвільних документів і десятки експертних рішень у відповідних муніципальних установах Києва – це величезна частина невидимої роботи, яку здійснив Іван Мельничук, архітектор цього проекту: «В адмінстрації Шевченківського району нас підтримали, навіть трохи неочікувано для нас, але у нашому законодавстві є контроль благоустрою міста. Ця графа нам коштувала 7 тисяч гривень, тобто ці гроші ми заплатили місту за те, що ми можемо щось поручень йому подарувати. До цього моменту витрати на встановлення поручня – це 20 тисяч євро, зважаючи на коливання курсу, то гривневий еквівалент суми, які ми отримали від спонсорів коливався відповідно до курсу. Спонсорами цього проекту є Польський Інститут у Києві, Інститут Адама Міцкевича у Варшаві та два київських спонсори - корпорація «Граніт» та меценат Петро Багрій. Усередині поручня міститься нагрівальний елемент, а також спеціальний теплопередаючий матеріал для рівномірного розподілу температури по всій довжині поручня, тобто майже на 117 метрів. Це складний технологічний момент, який був новим не тільки для мене, але також для інженерів та монтажників, бо такого раніше в Україні ніхто не робив».

Тепло у поручень буде подаватись по внутрішньому нагрівальному елементу - тену, який вже встановлений. При підключенні його до електромережі поручень матиме температуру 30 градусів при температурі повітря до мінус 10 градусів за Цельсієм. Тен та допоміжні нагрівальні елементи вже встановлені, але струм ще не підведений. Проект зовнішнього підключення від поручня до щита роздачі «Київенерго» знаходиться на експертизі. Тож, чи грітиме поручень вже з початком цього опалювального сезону, залежить наскільки швидко затвердять експертизу підключення до електромережі, а також від того чи знайдуться спонсори, які оплатять цю експертизу та роботи, необхідні для підключення – прокладання кабеля, розрив та ремонтні роботи асфальтної поверхні, встановлення лічильника.  

Марія Назаренко, корінна киянка, філософ, культуролог, засновниця і головний редактор сайту «7buttons.kiev.ua» вважає, що такий об’єкт як поручень, безперечно, потрібний Києву, як і будь-якому міському простору як такому. «Концептуальна урбаністика – це поки що надто слабке місце в нашій країні. – вважає Марія. - Сподіваюсь, що внутрішнє натхнення українських митців призведе до перетворення свободи у цілком конкретні художні виміри. Література, філософія, соціальна критика вже давно  покинули задушливий паперовий світ і вийшли на вулиці, проголошуючи свої маніфести. Проект поручня на вулиці Івана Франка поєднує в собі естетичну, пізнавальну і навіть терапевтичну функції. Не зважаючи на те, що поручень – неживий предмет, саме він за вдалим задумом автора, має стати джерелом підтримки звичайного перехожого. Тепло, що може дати поручень – це відчуття солідарності міста з його мешканцями, минулого з майбутнім. За допомогою таких об’єктів, на мою думку, мінімізується відчуження, відбувається входження людини у поетичні ритми повсякденного існування. Щодо виконання об’єкту: то його можна охарактеризувати швидше як «маленьку приємність». Вважаю, що краще наповнити Київ такими затишними, інтимними арт-об’єктами, що так йому личить, аніж тяжіти до монументалізму та гігантоманії. Останні є виправданими лише у відповідному середовищі”.

Попередні спроби змінити простір Києва через встановлення мистецьких об’єктів - це ініціатива встановлення скульптур на Пейзажній Алеї, а також розписи стін групою «Іnteresni kazky»  на кількох київських будинках. Скульптури спортивної тематики на Трухановому острові, які встановленні як подарунок шведських вболівальників за українську гостинність під час Європейського чемпіонату з футболу у 2012 році – це вже більш офіційна ініціатива за участю київської міської влади і дипломатичних структур. Пригадується, також спроба французького скульптора Роті після Майдану встановити в одному з його куточків скульптуру з граніту під назвою «Нова Україна» у вигляді лежачої постаті, яка виринає з води. Проте, ця скульптура, як і багато інших мистецьких об’єктів, які робились в режимі на живо на Майдані були усунені з нього в процесі упорядкування території. Можливо, власне самим авторам не вистачало волі, мотивації та знань щодо механізму дії у випадку встановлення постійного мистецького об’єкту у міському публічному просторі в Україні. Проте, поручень  на вулиці Івана Франка показує позитивний приклад, що це можливо.

Джерело публікації українською http://culture.pl/ru/article/rublic-art-u-kiievi-poruchen-z-teplom

 

Еще новости

Семейка монстров. Добро есть зло, а зло есть это добро

Алиса Январская - 16.10.2014 21:10
Смотрим
       Анимационный фильм «Семейка монстров» стартует в кинотеатрах Киева с 23 октября. 7buttons уже может вам рассказать о нём несколько любопытных ...

Дневник фестиваля Molodist 44: с 31 октября по 2 ноября

Мария Назаренко - 05.11.2014 19:11
Смотрим
   Друзья, вот и закончился очередной кинофестиваль Molodist. И нам пора написать о тех фильмах, которые мы увидели на протяжении последних трёх дне...

Книга недели: Юстейн Гордер "Рождественская мистерия"

Олеся Skazkinet - 07.12.2014 20:12
Читаем
Юстейн Гордер Рождественская мистерия  Издательство «Амофра» 2006  Возраст: от 7 до 100  Жанр: мистерия, сказочная повесть  Об авторе: извест...

Molodist 45: лучшие фильмы фестиваля

Мария Назаренко - 02.11.2015 20:11
Смотрим
Фильмом-открытием 45-й Молодости стала лента с символическим названием «45 лет». Не смотря на то, что центральным сюжетным пунктом в фильме был совсем...

Видим: